У період війни українці частіше відчувають тривожність, страх, розпач, особливо коли лунають звуки сирен та військової авіації. Внаслідок цього виникає напружений емоційний стан, який негативно впливає на здоров’я та спосіб життя. На думку київської журналістки Марії Іващук, ефективно з цим впоратися допомагає «Віпасана». Дівчина взяла участь у проведенні духовної практики під Києвом. Протягом 10 днів вона жила без спілкування з людьми, гаджетів й інших зручностей, а потім поділилася своїми враженнями. Далі на ikyyanyn.
Що відомо про духовну практику «Віпасана» та чому вона популярна у всьому світі?
У багатьох країнах проходять групові заняття духовною практикою «Віпасана». Це один із найдавніших методів медитації, який виник в Індії. Її практикують мільйони людей з різними потребами, наприклад: позбутися стресу, нав’язливих думок, підвищити рівень усвідомленості та почати жити в гармонії з собою.
Спеціально для цього протягом 10 днів або більше вони не ведуть будь-яку фізичну й соціальну активність та дотримуються певних обмежень: відмовляються від прикрас, продуктів харчування, косметики та інших. Це необхідно для того, щоб якомога довше залишатися в стані спокою та концентруватися на собі й своїх думках.
Проходження практики «Віпасана» під Києвом
Марія Іващук захотіла пройти цю практику після того, як протягом тривалого часу залишалася в поганому емоційному стані. У зв’язку з воєнними подіями в Україні вона часто страждала від безсоння та відчувала невизначеність стосовно своєї самореалізації в професійній сфері. Марія зрозуміла, що їй потрібно прийняти нові рішення щодо подальшого життя. Заради цього вона зареєструвалась на курс духовної практики «Віпасана». Він проходив на території дитячого табору в 30 км від Києва.
Як пройшов перший день?
За вимогами організаторів потрібно було приїхати на реєстрацію за день до початку духовної практики «Віпасана». Після прибуття Марія дізналася, що на курс записалось близько 30 людей. Перше, що вони зробили, — віддали ґаджети на зберігання в безпечне місце, якими користувались:
«Мені, як журналісту, це наче перекрити кисень, адже я звикла перевіряти новини», — сказала вона, як пише портал bzh.life.
О 18:00 учасникам духовної практики дали вечерю — овочевий суп, а потім для них провели лекцію. Всім розповіли про особливості проходження курсу під час війни та нагадали за тимчасові обмеження.
Киянка встигла лише познайомитися з сусідкою в кімнаті, після чого всі пішли в зал для медитацій і відтоді більше не спілкувались. Перша ніч у таборі минула без сну. Спочатку Марія відчувала хвилювання, проте через кілька днів до всього звикла й залишалася впеневною, що все буде добре.
Аскетичні умови та розпорядок дня
Учасники курсу жили в окремих кімнатах вдвох або поодинці. У кожній з них був душ та туалет, а в коридорі — великий годинник. В атмосфері повної тиші всі знали, в який час та що потрібно робити. Пробудження зранку, початок та кінець медитацій, сніданок й обід — все це сповіщали звуки гонга:
«День починався о 4:00. Потім була медитація протягом 2 годин, а о 6:30 — сніданок. Після цього починалась друга медитація. Об 11:00 був обід, а потім — перерва. Далі знову всі йшли на медитації. Вони тривали понад 10 годин на добу», — розповідає киянка Марія.
Протягом усього часу проходження курсу можна було зв’язатися лише з менеджером стосовно побутових питань та з асистентом вчителя щодо медитації. Спілкуватися з іншими учасниками було заборонено.
Багатьом здається, що найбільш складним завданням є пробудження о 4:00 ранку та мовчання протягом усього дня, але насправді це не так:
«Найскладніше — це медитації. Тричі на день під час практик не можна було змінювати позу. У таких ситуаціях мозок починає просто божеволіти. Через те, що тіло нерухоме і йому не дають відволікатися, ні про що думати, мозок у відповідь надсилає біль у серце, спину, ноги», — згадує Марія.
Також у нових умовах життя у неї були проблеми зі сном, а ще дівчині довелось звикнути до дієтичного харчування:
«На сніданок давали каші з сухофруктами або зі свіжим морквяно-яблучним салатом, а на обід — борщі, супи, рис, гречку чи запечену картоплю», — додала вона.
Що змінилося в житті Марії Іващук після завершення практики
Духовна практика «Віпасана» стала початком нового етапу в житті Марії Іващук. Вона нарешті визначилася, чого насправді хоче й наважилася змінити роботу в Києві. А ще зрозуміла, що можливо легко прожити декілька днів без ґаджетів:
«Після пробудження першу годину не беру смартфон у руки. Спочатку — медитація, а потім — сніданок. Також після повернення додому вдалося насолоджуватися такими простими речами як кава, дві скибочки кавуна замість одного шматочка або просто прогулянкою на природі», — сказала вона.
На 11 день їй та іншим учасникам віддали ґаджети та дозволили спілкуватися. Проте багатьом все одно хотілося побути на самоті в повній тиші.
Поради для тих, хто хоче пройти духовну практику «Віпасана»
Для того, щоб духовна практика пройшла комфортно та ефективно, Марія Іващук радить взяти з собою наступне:
- Килимок або крісло для медитацій. Після кількох годин проведення цієї духовної практики відчувається втома й хочеться зайняти зручне положення.
- Термос. Чашку забороняють виносити на вулицю, а з термосом можна завжди погуляти на свіжому повітрі. Під час проходження курсу духовної практики «Віпасана» дозволено брати з собою чай або інший безалкогольний напій.
- Протишумові вставки й маска для сну. Вночі може заважати спати світло або сусіди. Тому, щоб добре себе почувати наступного дня, варто заздалегідь підготуватися.