Перші лікарі в Києві були тісно пов’язані з монастирями, де ченці самі вирощували трави і робили настоянки, але в основному лікували хворих молитвою. Свої зілля ченці зберігали в спеціальних монастирських льохах, які можна назвати першими аптеками. Минулі століття радикально змінили фармацевтику, змусивши її змінюватися під натиском нових вимог і наукових відкриттів. Далі на ikyyanyn.
Першими відомими цілителями Києва в IX столітті були Антоній Печерський і його учень Агапіт. У медицині вони були необізнані, але весь хворий люд стікався до них у Києво-Печерський монастир. Лікування в монастирях мало більш духовний, ніж медичний характер: ченці дбали про хворих, годували їх простою їжею, молилися разом із ними і за них. Можна сказати, що ченці були першими провісниками психосоматичної медицини, бо лікували душу, а не тіло.
Але в Києві тих часів були й професійні лікарі, які лікували людей зіллям, що їх самі ж і виготовляли – фармацевтика і лікування тоді не були розділені. Звісно, між лікарями та ченцями існувала конкуренція, одна сторона вважала іншу шарлатанами та чаклунами. Треба сказати, що подекуди обидві сторони використовували для лікування доволі дивні засоби та ліки.
Така конкуренція тривала століттями, але з часом монастирські травники стали поступатися місцем міським лікарям, і до початку XIX століття фармацевтика в Києві перейшла на наукові основи.
Перші аптеки Києва
У XVII столітті в Києві проживало 25 000 осіб, і не було жодної аптеки. На базарах у зелених рядах торгували різноманітним зіллям, народ жив в антисанітарії, у місті часто траплялися епідемії чуми і холери.
Першу казенну аптеку було відкрито завдяки київському губернатору Дмитру Голіцину тільки 1715 року, і вона призначалася для обслуговування госпіталів і військових, а пізніше для чиновників Київської військової канцелярії. Ця аптека була єдиною в місті і повністю перебувала під контролем міської влади.
Така ситуація зберігалася близько 15 років, поки до Києва не приїхав колишній військовий Йоганн Гейтер. Він вивчав фармацевтичну науку в Москві і, склавши іспити, отримав звання гезеля – учня аптекаря. У цьому званні він був призваний на військову службу в Україну, де значно розширив свої знання і досвід. Звільнившись із війська 1830 року, Гейтер відкрив на Подолі першу приватну аптеку. Вона знаходилася між двома монастирями – Фролівським і Петропавлівським (будівля аптеки й зараз існує по вулиці Притисько-Микільській, 7). Кілька десятків років ця аптека залишалася єдиною приватною аптекою в Києві.
Після смерті Гейтера аптеку очолила його вдова Ганна, ставши єдиною жінкою, яка керувала аптекою на той час, оскільки до кінця XIX століття жінки не мали права здобувати фармацевтичну освіту.
Потім управління перейшло до зятя Анни, молодого німця Георга-Фрідріха Бунге. Він серйозно взявся за справу і розширив асортимент аптеки до 960 найменувань. Примітно, що в аптеці існували два окремі списки ліків – для бідних і для багатих. Відповідно, склади і ціни ліків сильно відрізнялися.
Багаті клієнти могли собі дозволити засоби на основі дорогих натуральних інгредієнтів, як-от пальмова та оливкова олія, тоді як бідняки задовольнялися простими і дешевими варіантами, наприклад, милом із собачого жиру. Хоча фармацевтика пропонувала, в основному, рослинні препарати, ліки з тварин і хімікатів теж почали з’являтися в аптеках. Такі пігулки були рідкістю і коштували великих грошей. Дозволити купити собі мазь або пігулку за 3 рублі могли тільки дуже заможні люди. За ці гроші на Контрактовому ярмарку можна було купити корову. Не дивно, що, виходячи у світ, панянки демонстративно відкривали коробочки з пігулками, показуючи тим самим, що можуть собі дозволити таке дороге задоволення.
Фармацевтика в XIX столітті
У XIX столітті аптечна справа в Києві докорінно змінилася. Приготування ліків потребувало чималих коштів, тому й ціна на них була високою. До того ж, аптекарською справою могли займатися тільки люди з університетською освітою, які отримали спеціальну державну ліцензію. Клієнтура аптек не була великою, тому що клієнтами могли бути тільки заможні люди, а бідні городяни, як і раніше, лікувалися народними засобами. Щоб підвищити свої доходи аптеки продавали не тільки ліки, а й мінеральні води, нюхальні солі, трав’яні чаї, мило, косметику і навіть отрути. В аптеці Зейделя, наприклад, продавали різні іноземні вина.
Істотний внесок у розвиток аптечної справи зробила династія Марцинчиків. Якоб Марцинчик відкрив на Хрещатику аптеку, в якій продавали вже не тільки трав’яні ліки, а надавали перевагу хімічним препаратам, оскільки до кінця XIX століття хіміко-фармацевтичне виробництво вийшло на новий рівень.
У цей час у Києві працювало вже кілька фармацевтичних заводів, які давали змогу знизити ціни на ліки, оскільки препарати, які привозили з-за кордону, були дорогими. Сім’я Марцинчиків володіла одним із таких заводів, чиї склади розташовувалися на Хрещатику, Подолі та Фундуклеївській. 1897 року його продукція отримала срібну медаль на Київській сільськогосподарській і промисловій виставці.
Нова ера медицини
XX століття змінило не тільки державний лад. Революція і війни позначилися і на розвитку фармацевтики. У 1920-ті роки в Києві не залишилося приватних аптек, усі вони були націоналізовані більшовиками. Відтепер тільки держава контролювала виробництво і продаж медикаментів.
Лікування травами і народними методами пішло в минуле, тепер фармацевтика перейшла на випуск синтетичних ліків. Під час Першої світової війни імпорт ліків припинився повністю, і в Києві запустили власне виробництво на Київському хіміко-фармацевтичному заводі. Цей завод був заснований на базі фабрики туалетних гігієнічних і медичних мил, яка раніше належала родині Марцинчиків.
Під час Другої світової війни Київ сильно постраждав, у 1945 році місто лежало в руїнах, майже всі аптеки були зруйновані або пошкоджені. Головною метою стало не тільки відновлення виробництва медикаментів, а й забезпечення населення хоча б необхідним мінімумом ліків.
Одночасно з відновленням будівель держава прискорено готувала фармацевтів, оскільки фахівців катастрофічно не вистачало.
До кінця 1940-х років Київ не тільки повернувся до довоєнного рівня за кількістю аптек, а й перевершив його завдяки новим технологіям і відкриттям у медицині. У Києві в найкоротші терміни налагодили виробництво життєво важливих медикаментів, і це стало важливим кроком у післявоєнному відновленні міста.
Сучасні технології та повернення до натуральних засобів
Величезний асортимент, зручність і доступність, онлайн аптеки, доставка медикаментів – хто міг про це мріяти ще 50 років тому? Майбутнє вже настало, але це зовсім не означає, що минуле не зберігає в собі цінних уроків і натхнення.
Багато аптек зараз повертаються до витоків, пропонуючи натуральні засоби і трав’яні збори, які так цінувалися кілька століть тому. БАДи і гомеопатія, природна косметика та ефірні олії – все це дійшло до нас луною з минулого. Цей зв’язок часів свідчить про те, що Київ йде в ногу з часом і водночас дбайливо зберігає свої традиції.