Це село знаходиться у Бучанському районі Київської області. У результаті збройної агресії РФ у селищі не вцілів жоден з будинків. Як населений пункт повертається до життя, читайте в матеріалі на ikyyanyn.
Місце жорстокої битви за Київ
До війни в селище мешкало біля тисячі людей. Місцеві жителі та українські військові згадують, що російська армія використала всі види зброї та авіації. Через цей населений пункт окупанти хотіли дістатись столиці. Вони разбомбили село, але не взяли його. Кожне подвір”я, кожна сім”я зазнали втрат, не кажучи за загиблих, яких не повернути. Російські військові зазнали великих втрат і відступили.
Наразі до села почали повертатися мешканці. Проте багатьом немає куди повертатися, замість будинку – руїни. З початку бойових дій, людей евакуювали, проте не всі захотіли залишати домівки.
Мешканці згадують, як сиділи у льохах під обстрілами без світла, тепла та води. Коли обстріли трохи вщухали, готували їжу на вогнищі.
Місцеві згадують, які будинки горіли кільки днів. Обстріли майже не вщухали, тому люди не змогли врятувати майно. Багато будинків обстріляли з «Градів». Тож мешканці села втратили родичів, сусідів, домашніх улюбленців.
Крім того, рашисти займалися мародерством.
Коли окупанти пішли з села, українські військові допомагали мешканцям як могли. Пенсіонерам носили воду до хати, давали харчі, допомагали розбирати завали.
Що відбувається в селі зараз
Люди, які повертаються, кажуть не впізнають рідне село. Проте наводять лад на подвір’ї та у будинках. Те, що таке може статися не могли уявити навіть у страшному сні. Замість квітучого села – руїни.
Одна із мешканок Мощуна, розповідає, що хоч на її дім впала бомба та знищила житло, на першому поверсі залишилася стояти ікона Ісуса Христа, навіть не впала, витримала. Тому, за словами жінки, Україна також витримає та все відбудує.
В селі працює координаційний штаб, який орієнтується на вирішення гострих гуманітарних питань мешканців.
Станом на сьогодні вже відновлене газопостачання і докладається максимум зусиль, аби в найкоротші терміни повністю відновити електропостачання та відновити зв’язок.
Проте в селищі досі знаходять вибухонебезпечні предмети.
Люди кажуть, що все відбудують та їхати з рідного села не збираються. Збираються білити хати та саджати чорнобривці. Приходу «руського миру» люди вже не бояться, налаштовані рішуче дати відсіч. Життя продовжується. Мешканці кажуть, що будуть один одному допомагати відбудовувати будинки, лагодитися покрівлі. До речі, до селища повернулися лелеки, а це добрий знак. Ці птахи селяться біля людей – там, де є життя. Це значить, що це село під Києвом знову буде квітучим.
