Столична команда вже третій сезон поспіль опиняється «за бортом» провідного футбольного турніру Старого Світу: пізно ввечері 27 серпня кияни в наднапруженому поєдинку проти австрійського «РБ Зальцбург» не змогли відквитати різницю у два м’ячі після першої зустрічі і покинули Лігу Чемпіонів.Однак цей матч – привід не стільки говорити про безсумнівні бюджетні та репутаційні втрати, як причина задуматися: що змінилося в головній команді міста з приходом на тренерський місток Олександра Шовковського? Далі на ikyyanyn.
Тренер – має вплив
Безсумнівно, Олександр Володимирович – жива легенда клубу, подібних якій важко знайти. І це вже перша ключова якість нового наставника. «Динамівський колектив», абсолютно очікувано, складається з абсолютно різних людей, яких по суті своїй об’єднує одна ключова риса. Всі вони у своєму пізньому підлітковому віці отримали такі фінансові можливості, яких не мали б при жодному іншому напрямку розвитку кар’єри.
Час «привабливості» футболіста для скаутів та агентів не такий тривалий, а отже за першим зльотом може слідувати, за рідкісним винятком, лише два варіанти: гравець прагнутиме якомога швидше себе проявити та «продати», або ж навпаки – захоче якомога глибше зрозуміти та відчути всі ті «вікна можливостей», котрі йому досить неочікувано відкрилися.
Чи не головна місія коуча в такій ситуації – об’єднати та мотивувати колектив, а отже – необхідно володіти відповідним рівнем авторитету. Мірча Луческу на перших порах своєї роботи в київському клубі саме цією рисою вигідно контрастував із попередніми наставниками, однак, переважно через об’єктивні обставини, у румунського спеціаліста вже не залишилося сил контролювати колектив у необхідній мірі.
Тренер має ідею
Австрійська команда на початку першого тайму виїзного для киян поєдинку фактично повторювала помилки, аналогічні тим, які вони допускали у Любліні. Ба більше, сама гра значною мірою нагадувала четвертий тайм того протистояння: чого варта лише ситуація, в котрій забив Владислав Ванат. Закидання за спини захисникам «Зальцбургу» і швидкий ривок – саме цього вимагали від киян більшість експертів після минулого матчу.
Все це свідчення важливої події. Команда перестала грати в залежності від настрою кожного окремо взятого учасника тренувального процесу, а сконцентрувалася на досить чітких спільних завданнях та цілях. При цьому методологія їхньої реалізації значною мірою виходить саме з об’єктивних причин.
Ще один простий приклад, котрий пригадається кожному, хто уважно стежив за перебігом подій на полі в Австрії. Чи пам’ятаєте ви скидання Ваната на Шапаренка трохи пізніше вісімдесят другої хвилини? Що це може бути, як не награна комбінація?
І це, безумовно, не може не тішити перед стартом насиченого осіннього етапу Єврокубків. Хоча роботи тренерському штабу точно не бракуватиме. Особливо, якщо поглянути на кількість кутових ударів та їхню реалізацію в гольові моменти. Необхідна планомірна робота і над появою справжнього розуміння щодо ролі і місця кожного окремо взятого гравця в тактичних схемах команди. Незамінний раніше Віталій Буяльський – діамант для роботи з м’ячем у мовах тотального домінування над суперником. Те саме можна сказати і про дальні удари Олександра Піхальонка, коли на те є багато можливостей – а хто допомагатиме нападнику в контратакуючому футболі?