В усі часи було так, що перед хворобою усі рівні. Чи багатий, чи бідний хворобі все одно. А що цікаво, що доступна медицина в Києві для бідних верств населення стала можливою завдяки заможним меценатам та багатим небайдужим жителям столиці. Становлення медицини в Києві в дореволюційні роки мало велике значення для усіх містян. Далі на ikyyanyn.
Відьми чи монахи?
Медицина в Києві досить довгий час поєднувала в собі дуже не поєднувані речі. Наприклад, дуже часто під час хвороби містяни звертались за допомогою до відьом та знахарів. Вони ж в свою чергу дуже часто продавали усіляке зілля від будь-яких хвороб просто неба на базарі.
Київські відьми взагалі організовували так звані спілки. В певний час декілька жінок збиралось разом та йшли збирати різнотрав’я для майбутнього зілля. В такій компанії завжди була головна, верховна відьма, котра проводила магічні обряди й вкладала в усі ці зілля силу. Коріння ж усіх обрядів звісно йшло до язичницьких культур, тому православні та віруючі містяни не сильно полюбляли відьом, а деякі відкрито їх боялись. Але цілющі трави та чаї можна було придбати не лише у відьом, але й у звичайних травниць, які займались травництвом довгі роки. Різниця була лише в тому, що магічні обряди травниці над травами не проводили. Що цікаво, що і склад був різний. Відьми пропонували жовту та блакитну гречанку, а от травниці від хвороб пропонували звіробій та жимолость.
Інша частина киян, зверталась за допомогою до монахів. Та й найперші будинки допомоги були організовані при монастирях. Знаменитими лікарями були відомі київські монахи Анатолій Печерський та його учень Феодосій. Після їх ініціативи, надавати допомогу при монастирях було почесно, такі пункти допомоги почали з’являтись в багатьох з них.
З давніх літописів відомо, що у 1612 році була організована церква Святого Пантелеймона на території Межигірського монастиря. Згодом тут був козацький госпіталь, де проходили лікування та реабілітацію старі козаки.
Згодом в Києві сталася справжня медична революція, оскільки на зміну відьмам та знахарям, прийшли аптекарі, та кваліфіковані лікарі.
Ліки лише для багатіїв
Як відомо, перша державна аптека з’явилась в Києві у 1715 році. Працювала вона виключно для військових. Взагалі, на той час аптеку було створено, як частину військової структури. Вона підтримувала здоров’я солдат та їх командирів. Перша ж не військова аптека для звичайних людей з’явилась на Подолі, у 1728 році. Що цікаво, що її відкрив військовий Йоганн Гетер. Вона дуже довго залишалась єдиною аптекою такого плану, аж до 70-х років. А ще це місце стало досить особливим, оскільки виросло до лабораторії, а згодом і до навчального закладу.
Спочатку в ній працював сам засновник, після його смерті, Ганна дружина покійного, вийшла заміж вдруге. І знову таки за фармацевта з прізвищем Гунингер. Він працював в аптеці весь час. Коли і другий чоловік Ганни помер, вона призначила керівником аптеки свого зятя Георга Бунге. Всі діти Георга також стали аптекарями та фармацевтами.
В той час аптекар не просто продавав ліки, а й сам їх виготовляв. У 1750-х роках аптека Бунге виготовляла та продавала понад 960 різноманітних видів ліків. Тут було все і пілюлі, і краплі, і мило, і різноманітні мазі. Всі препарати вироблялись все з тих самих трав, тому можна вважати що Бунге теж був відьмаком в якомусь сенсі, але дуже багатим. Оскільки вартість деяких ліків могла сягати 3 карбованців, а це вартість корови.
Такі ціни не сильно допомагали киянам лікуватись, але з’явилась нова специфічна мода хворіти. Жінки з вищого світу намагались захворіти, щоб на заході або в театрі продемонструвати ліки та таблетки.
Лікарні
Стосовно лікарень в дореволюційному Києві, вони почали з’являтись одразу після появи державної аптеки. В цей період Катерина Друга вирішила впорядковувати церкви та монастирі, так вона видала указ в 1786 році про те, що землі монастирів переходять під керування держави. Таким чином припинив своє існування відомий Кирилівський монастир. Але згодом, тут з’явилась лікарня. До того ж вона вважається однією з перших в Києві. Тут постійно були великі затрати бюджету, але лише через те, що кількість пацієнтів постійно зростала. В 1835 році тут було 80 місць, в 1852-му році вже 180. Розрахована на 260 людей, лікарня у 1868 році обслуговувала 320 людей. Епідемії, появи таких хвороб як сифіліс постійно стимулювали добудови на території Кирилівської лікарні. Тут добудовували окремі будівлі для душевно хворих пацієнтів, та нові корпуси для інших відділень.
Але не дивлячись на всі нововведення лікарня все одно не справлялась з такою кількістю людей. Наприклад, в 1903 році тут перебувало 1110 людей, в приміщенні яке розраховане максимум на 250 – 260.
Держава не справлялась з витратами на лікарні, тому було прийняте рішення залучити меценатів. Схема була проста, заможні кияни вкладають гроші в будівництво корпусів лікарень, аптеки та інше, а отримували не лише визнання, а й нагороди та навіть титули за добрі справи.
До речі поява Олександрівської лікарні в Києві це теж свого часу заслуга багатих меценатів Києва. Оскільки будували лікарню на зібрані гроші. Ця лікарня надавала навіть швидку медичну допомогу. Розвиток цього медичного комплексу пов’язано з відомими іменами Києва. Почесний киянин Михайло Дегтярьов профінансував будівництво церкви на території лікарні, до того ж він пожертвував ще 40 тисяч карбованців на лікарню для звичайних робочих. А от дружина губернатора Демидова профінансувала будівництво дитячого відділення в Олександрівській лікарні. Що цікаво, що перший пологовий будинок з’явився також у цій лікарні.
Ще один відомий меценат Бродський, подарував місту лікарню для хронічно хворих дітей, бактеріологічну лабораторію та єврейську лікарню. А от Микола Попов віддав свій будинок під потреби очної лікарні, а також виділив 100 000 карбованців на її розвиток.
А от Семен Могильов побудував лікарню на 40 місць, а також профінансував купівлю рентгену та створення рентгенівського кабінету, в дитячій лікарні.
Платна медицина
В Києві завдяки меценатам була велика кількість різнопланових та різнопрофільних лікарень, тому лікувались усі, і багаті й бідні, до того ж багатих лікували дуже дорого. З появою університету Святого Володимира кількість кваліфікованих лікарів в місті сильно збільшилась. Вони відкривали свої особисті кабінети і практики по всьому місту.
Особливе місце зайняла Георгіївська лікарня. Дорогий інтер’єр, великі палати, нова техніка та навіть перший солярій обходились пацієнтам у 8 карбованців за добу. Лікували тут лише відомі лікарі, тут навіть можна було продезінфікувати особисті речі. До того ж список можливих послуг був досить великим. А от, наприклад лікування в хірургічній лікарні Петра Качковського обходилось хворим в 4,5 карбованця. На жаль, не дивлячись на професійність лікарів врятувати відомого Петра Столипіна їм так і не вдалось. Єдина проблема тодішнього часу, яка дуже схожа із сьогоденням, це якісна медицина вартує дорого, а безкоштовної медицини для всіх не вистачає.
Але все ж таки є й дуже хороший момент, коли держава об’єдналась з київськими багатіями, в Києві з’явилась велика кількість лікарень, амбулаторій, аптек та кваліфікованих медиків, які допомагали всім бажаючим в будь-який час.
