Кияни завжди любили перекусити на вулицях та площах. Одні на ходу, інші в громадських закладах. Фастфуд був популярним ще в період князівства, а модну назву отримав лише у XXI столітті. З того часу у місті постійно з’являлося багато смачних та корисних страв швидкого приготування. Однак як все починалося? Що їли люди з початку заснування Києва до сучасних часів? Далі на ikyyanyn.
Фастфуд у період князівства
У IX-XIII століття жителі Київської Русі ходили на місцеві ринки. Найстарішим з них був Житній, розташований на Подолі. Городяни не тільки купували там продукти, а ще й любили поїсти на ходу та спробувати щось нове. Тут продавали випічку, наприклад, гарячий хліб та пироги з ягодами, капустою, горохом.
Також на ринку можна було перекусити свіжим хлібом з молоком, киселем чи квасом, пшеничною кашею та рибною юшкою неподалік пристані. А от м’ясо на той час було делікатесом. Курку продавали дорожче, ніж інші продукти. Саме тому лише багаті кияни могли часто купувати м’ясо.
Фастфуд у період козацтва
Після отримання магдебурзького права 1497 року Києвом почали керувати найбагатші люди того часу. Вони вирішили розвивати торгівлю, тому збільшилась кількість пекарів, пивоварів, м’ясників… Завдяки їм в місті з’явилась велика різноманітність фастфуду. На вулицях Києва та місцевих ринках робили млинці, пироги з різними начинками, які продавали пекарі на торгових лавках. А одним із найулюбленіших фастфудів киян того часу була риба. Найбільший попит мали лящі та щуки.
Також кияни любили перекусити у місцевих шинках та корчмах. Вони знаходилися в Подолі і в передмісті Києва. Там подавали домашні страви, які швидко готуються: яєчню, юшку, кашу. Приготуванням місцевого фастфуду люди займалися не лише у міських закладах, а ще й у Києво-Печерській лаврі. У період козацтва там був фруктовий сад та коптильня. Ченці робили мед та зацукровані фрукти, якими любили перекусити. Частину з них експортували за кордон. Крім цього, Братський монастир мав свою їдальню, де церковнослужителі їли борщ, галушки і пригощали їх відвідувачами.
Фастфуд у період будівельного буму та розвитку промисловості
На початку ХІХ століття Київ став центром активного культурного життя. Багаті підприємці почали будувати тут заводи, будинки та розвиватися кулінарний бізнес. Якщо раніше місцеві жителі та туристи відвідувати місцеві шинки та їдальні при монастирях, то з 1800 року вони хотіли перекусити у престижних закладах, наприклад, кафе, ресторані чи готелі.
Тоді в місті з’явилися такі з них: «Гранд-Готель», «Англійська», «Метрополь», «Олімп». Ціни, як і інтер’єр та послуги, відповідали найвищому рівню. Наприклад, морозиво з шоколадом коштувало 3 рублі, а обід 4-5 рублів. Відвідувати такі заклади у ХІХ столітті могли хіба що чиновники, купці та підприємці. Вони отримували близько 45 рублів на місяць.
Проте більшість місцевих жителів ходили перекусити на місцеві ринки, харчівні та буфети, які знаходилися по всьому місту. Там випікали млинці та булочки, розігрівали горщики з борщем та робили салати. Вони були недорогим і при цьому смачним та ситним фастфудом для відвідувачів.
Найпопулярнішим місцем у Києві, де можна було швидко та смачно перекусити, був Хрещатик. У ХІХ столітті на центральній вулиці відкрилося багато кафе. Асортимент страв був більш різноманітним, ніж будь-коли раніше. Кияни могли замовити салат, шашлики, сосиски, булочки та тістечка. А Центральна «Варенична» пропонувала відвідувачам вареники з вишнями, сиром та іншими начинками.
Фастфуд у радянські часи
У XX столітті відвідування кафе, булочних, вареничних та інших закладів громадського харчування стало невід’ємною частиною активного ритму у місті. Кияни ставали в чергу за місцевим фастфудом, щоб перекусити під час прогулянки чи робочої перерви. Найбільший попит наприкінці 90-х мали котлети, смажені пиріжки, біляші. Їх продавали на вулиці за 10 копійок. 1981 року серед страв швидкого приготування з’явилася новинка — кіоск на Софіївській площі, де продавали сосиски в тісті. Киянам вони настільки сподобалися, що вони часто туди приходили і радили туристам спробувати смачний радянський хотдог.
