В наш час професія стоматолога чи зубного техніка не вважається чимось дивним. Пропозицій багатенько, а обрати собі лікаря немає проблеми взагалі. Але понад 100 років тому кияни могли лише молитись на появу такого фахівця, а зуби лікували всім чим завгодно. Детальніше далі на ikyyanyn.
Звернення до святих та знахарів
Був у Іоанна Богослова учень, звали його Святий Антипа. Коли кияни навіть не мріяли про створення стоматології, єдина надія залишалась на молитву. Вважалось, що з проблемами зубного болю швидко впорається Антипа Пергамський. Навіть була спеціальна молитва для цього. У Київській Русі всіх, хто міг кліщами витягти хворого зуба вважали зубоволоками, а про протезування мови взагалі не було. За таких умов містянам дійсно лишалось хіба що молитись. Якщо святі не допомагали, тоді звертались до різноманітних знахарів. Вони могли перекинути зубний біль на якийсь інший суб’єкт. Так вважали в ті часи. Знахарі давали спеціальний заговір, який треба було повторювати. В ньому говорили, щоб зубний біль перейшов, наприклад на рослину чи ягоду а з нею і засох. Ще можна було попросити допомоги у місяця, та ніби вимести зубний біль з рота віником. Звісно такі методи офіційна медицина не взяла на озброєння, а от рецепти з корою дуба і досі можуть використовувати для лікування і профілактики стоматиту і пародонтозу.
В минулі роки рецепт був досить простий. Треба було відшукати в лісі старого дуба. Взяти з нього шматок кори, розмочити в джерельній воді, а потім жувати. Досить часто маленький шматочок розмоченої кори носили з собою в ладанці, раптом до лісу буде далеко бігти.
Знеболювальне
На Шулявці в Києві є храм преподобного Агапіта Печерського. Цей служитель Києво-Печерської Лаври вважався першим лікарем Київської Русі. Кажуть, ніби він мав дар зцілення. А ще він досить часто допомагав бідним, лікував їх безкоштовно. До нього навіть по допомогу звертався князь Володимир Мономах. Деякі історичні джерела кажуть, що мова йшла саме про зняття зубного болю, а в настоянку цілитель Агапіт додавав екстракт білини чорної. Хоч це і отруйна рослина, але така теорія також має право на існування, оскільки сучасна медицина також використовує цю рослину в лікувальних цілях. В довідниках є інформація про те, що екстракт зі стебла цієї рослини дуже допомагає в лікуванні зубів, тому друга назва – зубник. Але сучасні лікарі не радять використовувати та тестувати цей метод на собі.
Винні жувальні гумки
Щоб відбілити зубну емаль можна було змішати палені висівки з сіллю і натерти таким порошком зуби. Такий рецепт було знайдено в довіднику «Мазі пані Зої-Цариці». Подейкують, що авторкою цього трактату була онука Володимира Мономаха. Для того, щоб освіжити подих треба пити відвар з рути та інжиру. Ще можна було жувати м’яту, насіння селери, листя винограду, або навіть використовували духмяне вино. Вино також можна було застосувати у випадках коли зуби гниють та хитаються. Але треба було додати порошок з оленячих рогів. У цьому довіднику були навіть рецепти з використанням оленячих мізків та листя винограду. Для малюків же радили мазати ясна маслом левкоїв та воском, а також можна було робити мазь з відвареного тваринного жиру та цукру. Багато таких дивних рецептів викладені в книзі Пашкова «Історія стоматології».
Лікування, протезування та перші дантисти
У 17 столітті виривати зуби продовжують ювеліри та цирульники. Тогочасні інструменти були більш схожими на засоби для тортур. У 19 столітті ситуація покращується, але в усій імперії всього 20 стоматологів. І частина з них умовно, адже вони не мали профільної освіти. У своїх «Записках юного лікаря» Булгаков дуже яскраво описував це.
У 1891 році вийшов закон, який був направлений на повну перебудову зуболікарського мистецтва. Завдяки йому професії дантиста та стоматолога були розділені. Дантистом могли стати лише ті, хто пройшов трирічну практику в стоматологічному кабінеті. А от зубним лікарем міг бути виключно випускник спеціальної зуболікувальної школи, який навчався не менше 2,5 років. Але що дантист, що лікар мали скласти іспити при університеті, лише після цього їх допускали до лікування. На цей час в Києві відкривають 3 спеціалізовані школи. Перша – це зуболікарська школа лікаря Бланка, друга – спеціалізована школа при університеті Святого Володимира, і Київська зуболікарська школа, яка знаходилась на Хрещатику. Але на рівень кваліфікації лікарів досить часто пацієнти нарікали. А корупційні схеми та махінації в цій сфері набирали обертів. Навчання могли отримати всі, хто забажає, практику можна було прогулювати, а іспити просто купити. Майбутні ж зубні лікарі теж були не задоволені, оскільки за практику приватні лікарі брали не менше 200 карбованців на рік, а це майже річний заробіток держслужбовця середньої ланки. Тому з 1900 року починають допускати до іспитів виключно випускників зуболікарських шкіл. А для тих хто вже вчився та для приватних лікарів, залишили час на перехідний період. Їм дозволялось завершити навчання та скласти іспит, після якого вони отримували сертифікат про кваліфікацію дантиста. Такий документ був бажаний для юдеїв, з ним вони мали можливість оселитись за межами виділеної для них території. За якийсь час велика кількість дантистів опинились на лаві підсудних. Це була досить гучна справа, суд проходив у Москві в 1912 році. Розслідування розпочав начальник київської поліції, йому здалось дивним, що так багато євреїв захотіли скористатись перехідним періодом, пройти практику і навіть скласти іспити при університетах. У зубних лікарів Києва, єврейського походження навіть проводили обшуки вдома. Слідство дізналось, що в Києві щороку видавалося 30 липових свідоцтв. Що цікаво, що така сама схема була і в Смоленську. До корупційної афери були прив’язані й деякі викладачі київського університету. За увесь час було видано майже 300 підробних документів, вартість яких складала від 300 до 600 карбованців за штуку. Найсуворіше були покарані ті, хто організував цю справу, їх було відправлено на каторгу.
Боротьба з карієсом та навчальні заклади
Сучасні стоматологи не втомлюються повторювати, що для збереження здоров’я та білизни зубів потрібне не лише своєчасне лікування, але й профілактика та догляд. У 1879 році цю тезу озвучив відомий лікар Микола Скліфосовський, на з’їзді лікарів. Він був впевнений в тому, що на появу карієсу впливає образ життя людини. Тому дуже радив навіть дотримуватись дієти. Скліфосовський був спеціалістом високого класу. До того ж він сконструював спеціальний апарат для наркозу при операціях на щелепах. А ще провів надскладну операцію на незрощеному твердому піднебінні. В цей момент як наркоз використовував розчин кокаїну.
Скліфосовський наполягав, що напрямок стоматології треба виносити як окрему науку. Але окремим напрямком вона стала лише у 1919 році. Саме війна зробила великий внесок у розвиток цього напрямку. У Київському військовому шпиталі під час війни працювало 21 відділення різних напрямків, окремо виділяли відділення допомоги тим, хто був поранений в голову. При шпиталі організували курси підготовки зубних лікарів, таке навчання тривало 2 місяці.
З приходом більшовиків три відомі київські зуболікарські школи були націоналізовані. У 1919 році на їхній базі було створено інститут, а вже за рік він став окремим факультетом при Київському інституті охорони здоров’я. В перший рік існування навчатись тут захотіли майже 400 осіб, але дійти до кінця навчання вдалось всього 64 студентам. У 30-ті факультет стає окремим навчальним закладом, та за десять років існування випускає понад 1250 спеціалістів. Після фашистської окупації він знову стає факультетом. А у 1955 році його знову було реорганізовано. З того часу і до сьогодні це стоматологічний факультет Київського медичного інституту.
