Євреї — найбільш дискримінована нація у світі, яка зазнала кривди через релігію та зовнішні ознаки. Ще з часів Київської Русі на території Київщини проживала діаспора євреїв. Життя богообраного народу не було тихим, спокійним та розміреним, адже влада постійно то надавала привілеї народу, то виганяла з міста до “смуги осілості”. Але найбільшої кривди зазнав народ під час Другої світової війни. Про жахливі події в Бабиному Яру в 1941 році та історії очевидців, далі на ikyyanyn.
Становище євреїв до та під час Другої світової війни
До Другої світової війни євреї жили не тільки на Подолі, Печерську та у смузі осілості, а відігравали важливу роль в культурному, економічному та політичному житті міста. На початку ХХ сторіччя в Києві проживало 40% євреїв. В місті було багато і єврейських шкіл, і театрів, і культурні організації, і синагоги. Отже, єврейський народ вів досить активне життя в місті, брав участь у торгівлі, промисловості та інших сферах, які критично впливають на економіку країни.
Радянська влада активно боролася з політикою антисемітизму, проте євреї продовжували зазнавати утисків через релігію. Важливо зазначити й погром єврейської діаспори в столиці у 1917 році, адже євреї ще довго наживали втрачене.
19 вересня 1941 року Київ окупували нацисти, які швидко почали підписувати антиєврейські закони та знищувати націю. Євреї, які не встигли втекти жили в гетто, таборах смерті та працювали на примусовій роботі.
Як розгорталися події у Бабиному Яру у 1941 році?
27-28 вересня по Києву були розвішені оголошення де говорили, що євреї з міста та його околиць повинні зʼявитися на перехресті вулиць Мельникова та Дегтярівської о 8 годині ранку з грошами, дорогоцінними прикрасами, документами та теплим одягом.
В Бабиному Яру розстріли почалися ще в перший день окупації міста нацистами. Розстрілювали спочатку військовополонених, політкомісарів та євреїв. Наприклад, у січні 1942 року нацисти вбили щонайменше кілька десятків моряків Дніпровської флотилії.
Німці знищували не тільки євреїв, а й ромів. На околицях столиці в Березняках та Святошині знаходився табір ромів, який знищили. Близько 150 представників нації було розстріляно, а решті пощастило втекти.
Масові розстріли євреїв тривали з 29 вересня по 3 жовтня 1941 року. За обліковим журналом німців в перші два дні розстрілів було вбито 33 000 євреїв. З середини жовтня того ж року біля Кирилівської церкви, що неподалік Бабиного Яру, нацисти також розстріляли 752 пацієнтів психіатричної лікарні імені Павлова.
Масових репресій зазнавали й націоналісти, в основному учасники підпільних груп. Приречено на смерть у Бабиному Яру було понад 100 тисяч людей, врятуватися вдалося лише 29 осіб.
Серед постраждалих були й діти, й дорослі, й люди похилого віку. Найстаршій жертві Бабиного яру було 103 роки, а наймолодшій 2 тижні — нацисти розстрілювали всіх бездумно.
Чому обрали Бабин Яр?
Приблизно в середині 1990-х років серед киян існувала гіпотеза, що есесівці обрали Бабин Яр для розстрілів через те, що у 1937 році енкаведисти розстрілювали тут людей, а ще раніше тут робили поховання жертв голодомору. Ці вигадки навіть у ХХІ сторіччі кружляють мережею і є досі не підтвердженими.
Насправді з початку ХХ сторіччя до 1930-х років в Бабиному Яру розташовувалися військові табори, де солдати на строковій службі вчилися долати перешкоди, атакувати, оборонятись, адже рельєф локації на Сирці дуже підходив для вдосконалення цих навичок.
У 1940 році в Бабиному Яру вирішили збудувати лижну базу з трампліном, але так і не встигли. Нацистам сподобалася локація відразу з декількох причин:
- Локація Бабиного Яру малонаселена, а отже свідків злочину майже не буде;
- Поруч з Бабиним Яром була розташована залізнична станція, тож легенда про те, що євреїв будуть переселяти здавалася правдоподібною;
- Яр мав довжину 2,5 кілометри, а в глибину до 50 метрів, а отже це було гарне місце для братської могили.
Важливо зазначити, що німецькі загарбники не знали скільки конкретно євреїв живе в місті, тому регулярно проводили обшуки квартир, щоб знищити всіх представників юдейства.
Столичні євреї думали, що переїжджають, тому їх проводжали друзі, родичі, які також були розстріляні. Картина розстрілу в Бабиному Яру це кінорежисура в реальному житті, адже людей вели не під кулі, а дійсно в ешелони вигукуючи, що потяги відправляються, та по інший бік вулиці було чутно автоматні черги.
Українська поліція займалася речами розстріляних в Бабиному Яру. Нажите довозили до школи на вул. Некрасовська, де на першому поверсі були продукти, на другому білизна, а на третьому дорогоцінні речі. Коштовності німецькі окупанти ділили між своєю командою, а білизна відправлялася в табори смерті.
Історії очевидців
Вижили одиниці, адже ті, хто заходив у коридор смерті більше ніколи з нього не повертався назад. Наприклад, єврею Цезарю Кацу було чотири роки. коли він разом з нянею пішов до Бабиного Яру. Няня була неграмотною, але з українським паспортом. Їм дивом пощастило вийти живими, та няня відвела Цезаря до дверей притулку бездомних дітей на вул. Предславинська, а в кишені залишила записку зі словами “Вася Фомін”. У дитячому будинку він познайомився з Ніною Микитівною Гудковою, яка врятувала понад 70 єврейських дітей.
А ось Діна Пронічева проводжала своїх родичів “на потяг”, але до неї підійшов німецький офіцер, який наказав розстріляти Діну, яка бачила всі жахи, що відбувалися в Бабиному Яру. Діну разом з іншими людьми підвели до урвища, а коли автоматна черга підходила до неї, вона кинулася в яр живою. Яром ходили есесівці, які мали дострілювати живих, Пронічевій довелося витерпіти біль, щоб прикинутись мертвою, коли їх наступали на руки та ноги. Ввечері яр почали присипати ґрунтом, а щоб не задихнутися Діна по тихеньку відгрібала пісок руками. Вночі вона вибралася з яру разом із 14-річним хлопчиком Мотею, якого своїм тілом прикрив батько.
Сергій Таужнянський — ще один врятований єврей. Коли Сергій з родиною йшов, до Бабиного Яру, його мама здогадалася попросити у якоїсь жінки натільний хрестик. Коли вони підійшли до коридору смерті, мама сказала Сергію “Біжи!”, і він підійшов до офіцера зі словами, що він українець, його потрібно відпустити, а доказом виступав хрестик.
А ось Раїса Дашкевич втратила свою дитину в Бабиному Яру. Вона, як і всі євреї, йшла до призначеного місця, в неї вистрелили, вона впала в яр, а потім то прокидалася, то знову засинала, відчуваючи на собі холод своєї померлої дитини та трупів зверху. Раїса відчувала озноб та сильну мігрень, проте змогла виповзти з яру. Вона дійшла до якогось житлового кварталу, постукала у двері будинку і їй відкрила якась жіночка. Більше Раїса нічого не памʼятає.
Злочинці були покарані
В Бабиному Яру загинуло понад 100 000 людей, серед яких Олена Теліга, Михайло Теліга та письменник Іван Рошко-Ірлявський. Ті, хто зміг врятуватися відмовилися від своєї релігії й приховували своє походження протягом багатьох років.
Багато людей впевнені, що ніхто не відповів за скоєні злочини, проте це не так. Особи з цього списку брали участь в страченні невинних людей:
- Вальтер фон Райхенау;
- Курт Ебергард;
- Фрідріх Єккельн;
- Пауль Блобель;
- Куно Каллсен;
- Курт Ханс;
- Август Хефнер;
- Август Мейєр.
Люди з цього списку потрапляли до вʼязниці, вкорочували собі віку, йшли на смертні казні, помирали від особливо тяжких хвороб тощо.
Використані джерела: