Немає точних даних скільки євреї живуть на території міста Київ, та перші згадки про цю націю у літописах датуються ХІ-ХІІ століттям. Юдеї на території столиці постійно зазнавали утисків. Спочатку їм дозволяли жити у спеціальних смугах осілості, потім в Києві, де євреї збудували дві лікарні, кладовище та маєтки, а потім знову вигнали з території держави. Про історію синагог в місті Київ та історію їх будівництва, далі на ikyyanyn.
Історична довідка про будівництво синагог
Не існує жодних джерел, де зазначено про першу синагогу столиці. Юдеї жили в Києві з моменту його заснування. В “Київському листі” згадується імʼя Якова Бен Харука, який був представником юдейської спільноти в місті.
Тривалий час історики сперечалися щодо того, хто був автором “Київського листа”, адже не тоді не тільки євреї сповідували юдаїзм, а й хозари. Для істориків тривалий час залишається загадкою, коли євреї зʼявилися на території міста.
Якщо подивитися на карту міста у ХІХ столітті, то особливу увагу привертає Львівська площа. Річ у тім, що ця частина Києва називалася “Копирів кінець”, а ворота називалися жидівськими. З івриту слово “копар” означає “відкуп”, тож можемо припустити, що тут в період середньовіччя була митниця з єврейським кварталом.
Після того як хан Батий напав на столицю, історики довго не писали в книгах про євреїв і згадка про них зʼявилася лиш у ХVI столітті, коли польський король підписав указ про заборону жити євреям на території Києва. Наступне джерело в якому можна простежити згадку про євреїв — третій поділ Польщі, за яким територія Волині, Поділля та Білорусі відійшла до Російської імперії, а в той час на цій території проживало найбільше євреїв.
За часів Російської імперії євреям можна було жити в Києві. На Печерську вони збудували першу синагогу в місті за проєктом архітектора Андрія Меленського. Будівництво синагоги закінчили у 1808 році, проте вже у 1827 році імператор Микола І визначив для євреїв “смугу осілості”, а синагогу на Печерську було спочатку зачинено, а через два роки вона згоріла.
Важливо зазначити, що деякі з євреїв мали доступ до столиці, наприклад, купці, ремісники та працівники критично важливих підприємств. Деякі з євреїв зрікалися віри, щоб не втрачати нажите майно й продовжити життя в місті.
Наприкінці ХІХ сторіччя в столиці утворилася перша єврейська громада, яка збудувала дві синагоги на Деміївці та Нижній Соломʼянці за кошти меценат Баришпольського. Синагога на Деміївці згоріла під час громадянської війни, та опісля її відновили й зробили клуб транспортників імені Фрунзе, а синагогу на Соломʼянці знесли під час будівництва вокзальної ТЕЦ.
Про синагоги братів Бродських
Брати Бродські — це представники столичного бомонду, які сповідали юдаїзм. Не одне покоління їх родина займалася благодійністю, тож Лев та Лазарь Бродські, разом з іншими заможними євреями, пожертвували кошти на будівництво двох синагог в Києві.
Одна з них знаходиться на станції метро “Палац Спорту” й будували її за проєктом будівельної компанії Льва Гінзбурга. Ця синагога отримала статус хоральної, адже всі богослужіння тут проводили за участі хору. Важливо згадати період, коли в Києві почала панувати радянська влада, яка закривала й знищувала не тільки християнські церкви, а і юдейські. Хоральну синагогу радянська влада закрила, віддала будівлю клубу кустарів, а через декілька років тут провели реконструкцію, щоб відкрити ляльковий театр.
На вул. Шота Руставелі брати збудували найкрасивішу синагогу столиці. До початку 1930-х років в ній молилися купці, відомі юдейські релігійні діячі, хасиди, але радянська влада вирішила тут зробити спортзал, а потім кінотеатр “Панорама”.
Про синагоги на Подолі
На Подолі розташовані священні пагорби столиці й хто б міг подумати, що раніше на цій території жила єврейська діаспора. Колорит Андріївського узвозу це заслуга богообраного народу, який жив там не одне сторіччя. Поділ не був “смугою осілості”, проте це було єдиним місцем в столиці, де могли проживати юдеї. Печерськ та Хрещатик були бізнес-центрами, а ось Поділ був прекрасним місцем для проживання цієї нації, адже окрім виробництв та маловідомих підприємств тут нічого не було.
Важливо зазначити, що влада утискала не націю євреїв, а релігію. Якщо, знову ж таки, єврей був готовий прийняти православну віру, він міг спокійно переїхати на Печерськ і взяти з собою до 20 слуг (найчастіше просто брали своїх родичів), але винаймати або придбати ділянку на Подолі було набагато простіше.
У 1894 році на Подолі збудували синагогу Розенберга в мавританському стилі. Історики говорять, що цій синагозі пощастило найбільше, адже вона пережила початок СРСР й не постраждала від Другої світової війни. 45 років поспіль вона залишалася єдиною діючою синагогою в Україні, тож до неї їхали євреї з усіх міст.
На Галицькій площі євреї також бували досить часто. Тут знаходився ринок “Євбаз” та синагога, яка працювала до 1930 року. В часи СРСР в будівлі Галицької синагоги розмістили їдальню заводу “Транссигнал”
Єврейська каплиця Зайцева та сучасне положення синагог
В Києві було всього чотири великі синагоги, але найбільший попит мали молитовні кімнати та каплиці. Наприклад, при богодільні Зайцева існувала юдейська каплиця. Маркус Зайцев був власником цегельного заводу, а будівництво синагоги повʼязують зі скандалом вбивства 13-річного хлопця для жертвоприношення. Радянська влада ліквідувала каплицю, а у 2024 році в ній розташовується офіс фармацевтичного заводу “Фармак”.
Радянська влада завжди боролася із церквою і це, в прямому сенсі, врятувало синагоги столиці від німецьких окупантів у ХХ столітті. Відродження релігійного життя євреїв відбулося в кінці ХХ на початку ХХІ сторіччя, коли столичній єврейській діаспорі передали в користування Хоральну та Галицьку синагоги.
У ХІХ столітті, в порівнянні з ХХІ, єврейська діаспора в місті стала набагато меншою, а в Києві є всього три діючі синагоги: Галицька, Хоральна, Подільська. Євреї в місті ведуть активне соціальне життя, займаються благодійністю та підтримують міжнародні звʼязки.
Артоб’єкт “Місце роздумів”
Синагоги в місті вдалося вберегти від війни, але не людські життя. Швейцарський архітектор Мануель Герц разом з найкращими українськими інженерами збудували меморіал “Місце роздумів”, щоб вшанувати загиблих в Бабиному Яру.
Синагога “Місце роздумів” має унікальну конструкцію, яку можна самостійно відкрити та закрити завдяки унікальним механізмам. Скульптурно-архітектурна композиція майже не торкається землі, стіни розписані молитвами, як в синагогах Західної України, які знищили під час Другої світової війни, а на стелі намальовано зоряне небо 29 вересня 1941 року — перший день розстрілу в Бабиному Яру.
Символічний артобʼєкт можна побачити в Бабиному Яру за памʼятником-підсвічником Менора. Щодня, книжку-синагогу відкривають і закривають 3-4 людини.
Більше дізнатися про євреїв в місті можна на Андріївському узвозі в музеї однієї вулиці. В музеї зберігається єврейська тора на івриті, яка обтягнена шкірою ягняти. Священна книга була виготовлена на початку ХХ сторіччя й сигналізує, що євреї дійсно проживали в місті.
Використані джерела: