Волонтерство — це передусім можливість впливати на те, що відбувається довкола, ініціювати власні проєкти та змінювати країну. Коли люди стають волонтерами, вони не лише отримують нагоду проявити себе, здобути нові знання і навички, а й намагаються зробити життя інших кращим. Далі на ikyyanyn.
Волонтерська діяльність будується на 3 основних характеристиках, без яких працю не можна вважати волонтерською:
- Добровільність. Ніхто не може змусити вас волонтерити. Ви можете самостійно обирати зручний для себе спосіб, час, форму та сферу надання волонтерської допомоги.
- Неприбутковість. Волонтерська допомога надається безоплатно. Якщо вам за допомогу пропонують фінансову винагороду чи гонорар — діяльність не буде вважатись волонтерською.
- Суспільна користь. Волонтерська діяльність має бути спрямована на пом’якшення або розв’язання соціальних проблем. Волонтери не чекають поки проблеми їх громади хтось вирішить, вони самостійно стають рушієм позитивних змін.
Волонтерство Україні регулюється двома основними документами: Законом України “Про волонтерську діяльність”, який був прийнятий у 2011 році, та Загальною Декларацією Волонтерів. Закон визначає, що залучати волонтерів до своєї діяльності можуть лише неприбуткові організації та установи. А волонтерити можна лише з 14 років, і тільки за згодою батьків (усиновлювачів), названих батьків, батьків-вихователів або піклувальника. Крім того, в Законі прописані права та обов’язки волонтерів та організацій, що залучають волонтерів.
Навіщо волонтерство?
Волонтерство – це не лише можливість реалізувати себе, а й стати причетним до нашої майбутньої перемоги й особисто наближати її.
Під час війни все залежить від нас, від кожного українця. І волонтерство насправді надихає, люди гуртуються за покликом, буквально за мить вирішуючи, що вони готові віддати свій час та сили, аби зробити щось корисне.
Крім того, допомога волонтерів для багатьох зараз стає питанням виживання. Адже вони доставляють їжу, ліки та інші критично важливі речі в постраждалі міста й села, де не працюють крамниці, та евакуйовують людей з небезпечних регіонів. У таких ситуаціях волонтери рятують життя.
Волонтер з Києва
Українські волонтери – люди різного віку, фінансової спроможності та життєвих бекграундів – не втомлюються допомагати військовим і цивільним, не шкодують ресурсів, сил і часу для інших. Одним із таких є 35-річний Геннадій Поцап – підприємець з Києва, який до війни був власником кількох ресторанів і готувався відкрити ще кілька кафе, але ці плани реалізувати так і не вдалося.
28 лютого 2022 року бізнесмен перелаштував один зі своїх закладів під волонтерський хаб: щодня в ньому готували по 2,5-3 тисячі порцій гарячої їжі для киян – військових, тероборонців, силовиків, медиків. На зміні працювало від 9 до 12 людей.
Бізнес-партнери його виїхали за кордон, Геннадій залишився один. Він чітко для себе зрозумів: йому є що втрачати, тому він поставив собі за мету “віддати все”, що в нього є. Така була мотивація.
Як відомо, перед війною він якраз купив авто – то повернув гроші за авто, 38 тисяч доларів, і всі свої кошти, весь ресурс, і наявний, і в борг – вклав у цю волонтерську справу.
Три місяці без жодного вихідного Геннадій та його підопічні готували гарячу їжу. Йому допомагали люди, за графіком чистили овочі, різали м’ясо. Декілька кухарів-волонтерів варили. Приміром, на день треба було почистити 60 кілограмів моркви, 60 кілограмів цибулі, 200 кілограмів картоплі, обробити 150 кілограмів м’яса. Масштаби були великі – продукти приїздили тоннами. У перший місяць війни було важко з усім, не було м’яса, хліба. Геннадій їздив по хліб до знайомих у село, де були постійні обстріли. Курятину возили з Черкас. Тобто була проблема не тільки знайти гроші, а й самі харчі.
Відновлення ресторану, як бізнесу
Через три місяці волонтерства, розповідає Геннадій виданню “Радіо. Свобода”, він вичерпав свій ресурс і почав готувати ресторан до роботи у звичному режимі. Йому також довелося сплатити 250 тисяч гривень за спожиті світло й воду, адже комунальники виставили рахунки як комерційному закладу, без зважання на волонтерство.
Тоді він зміг знайти гроші, щоб знову запустити ресторан як бізнес, він зібрав команду, та відразу почали платити людям зарплату, відраховувати податки – і це також була наступна мотивація Геннадія. І в нього з командою все вийшло. У нього заклад – 100 квадратних метрів, плюс тераса – 80 квадратних метрів. Лише за один рік війни Геннадій, приміром, сплатив, 580 тисяч гривень податків, що є вкрай важливо для нашої країни у такий складний час.
Допомога після деокупації Київщини
Після деокупації Київщини, розповідає Геннадій виданню “Радіо. Свобода”, разом зі знайомими військовими він їздив до Бучі, Ірпеня, Гостомеля й возив гуманітарну допомогу для цивільних. Це були гарячі обіди для місцевих жителів, які тоді були без світла й зв’язку. Особливо йому запам’яталася поїздка до Бородянки, яку звільнили від окупантів.
“Дзвонять вночі військові: “Щойно розмінували дороги. Бородянка. Хочеш з нами заїхати?”. Я швидко готую пів тисячі сосисок, вермішель, хліб – усе це в бокси, порціями. І веземо. Заїздимо в Бородянку о 4:15 ранку. З машин виходити не можна, бо все заміновано. Починаємо роздавати їжу. Потім я ще місяць по цих Ірпенях, Бучах та Бородянках їздив, возив їжу, бо там не було ні світла, ні харчів. Все зруйновано, подекуди навіть ще диміло. Люди питали: що в Києві, чи є в Києві росіяни – у них не було інформації. А діти просили цукру, бо два місяці вони не їли солодкого… Було багато емоцій, які не описати”, – розповідає Геннадій виданню “Радіо. Свобода”.
Чоловік був також одним із перших волонтерів, хто побував у деокупованому Лимані на Донеччині.
“Все розбите, розвалене. Ми заїхали двома машинами разом з представниками апарату президента, ми хотіли допомагати людям. Які враження? Їдеш дорогою – жовті хрестики. Їх треба пускати між колесами, бо це – міни. Якщо наїдеш – машина вибухне. Ми привозили продуктові набори. Купували коштом знайомих, друзів, на пальне – трохи донатили люди, але в основному – гроші давали друзі”, – згадує волонтер.
Продовження волонтерської справи
Геннадій разом з товаришем створив доброчинний фонд. Геннадій винайняв приміщення для продуктового складу, а товариш купив бус для поїздок. Везуть гуманітарну допомогу в деокуповані населені пункти місцевим жителям, їздять і на “нуль” до бійців.
Бізнесмен розповідає, що під час кожної поїздки він та його колеги заїздять до військових. Обов’язково – 3-4 локації. Їздять на саму передову, п’ють з хлопцями чай, віддають харчі, передачки з їжею та іншими речами. І плюс Геннадій зі своїми друзями придбали для військових п’ять машин. Також разів шість брали з собою лафет – забирали їхні розбиті машини, ремонтували й заганяли назад.
Як відомо, Геннадій робив 3-4 виїзди на місяць, під час яких спалював понад тисячу літрів бензину. У відстанях – це до 12 тисяч кілометрів, у вазі – до 20 тонн гуманітарної допомоги. У волонтерській справі чоловіка підтримує родина – дружина Анна та донька Злата.
Волонтерство для Геннадія – це свого роду терапія. Він – у своїй сфері, він – зайнятий, він – допомагає. Волонтер наголошує, що всі мають гуртуватися, бо нам є що втрачати.
Що ж до маленьких бажань, каже він в інтервʼю для видання “Радіо. Свобода”, то після закінчення війни хотів би відпочити на гірськолижному курорті в Австрії. Поки в країні точаться бої, зазначає, особисто для себе таке дозвілля бачить неприйнятним.
Де варто починати волонтерити?
Якщо вас зацікавила історія волонтера, то ось декілька порад як і де варто починати волонтерити.
Якщо ви раніше не мали досвіду волонтерства, то краще починати з малого. По-перше, визначте, які завдання вам буде приємніше й цікавіше виконувати – чи займатися механічною роботою (плести сітки, сортувати гуманітарну допомогу), чи спілкуватися з людьми, чи надавати свої професійні послуги. Це дуже важливо, адже кожна людина краще та якісніше робить те, що вміє та любить.
По-друге, знайдіть волонтерський рух, штаб чи організацію, які займаються тим напрямком, що вам близький.
Якщо ж ви хочете заснувати власну волонтерську організацію, то спочатку перевірте, чи ніхто вже не працює в цьому напрямку. Можливо в такому випадку краще приєднатися та об’єднати зусилля.
Якщо ж ваша ідея дійсно унікальна або ж у вашому регіоні є незакрита потреба в певному виді допомоги, то сміливо пробуйте. Адже очолювати волонтерську організацію – це важлива, але складна та копітка справа. Тож варто спочатку все ж поволонтерити в уже сформованій організації, набратися знань і досвіду й так підготуватися до заснування власної ініціативи.
