Машинобудівництво завжди було важливим для економіки України, а в період війни стало ще важливішим, адже саме воно в одну силу підвищує ВВП країни. Перший київський машинобудівний завод, більше відомий як завод “Більшовик”, є одним з перших заводів, який відкрили ще в Російській імперії. “Більшовик” проіснував до 2018 року, а згодом його продали на аукціоні. Якою була доля Першого машинобудівного заводу столиці та що на нього чекає — далі на ikyyanyn.
Історія будівництва й роботи заводу “Більшовик”
В ХІХ сторіччі Шулявка була промисловою околицею столиці, де, власне, і розташовувався Перший київський машинобудівний завод на вул. Берестейський проспект, 49/2. Завод заснував швейцарець Якоб Гретер 26 липня 1882 року. Невідомо причину візиту іноземця до Києва й тим паче його подальший переїзд. Щойно він змінив місце проживання, він придбав чотири десятини землі в районі Шулявки.
В ті часи промисловість тільки обирала оберти, а в столиці масово відкривалися підприємства з виготовлення цукру. Обладнання з виготовлення цукру київські підприємці купляли за кордоном, та ціна машин була дуже високою. Тоді швейцарець вирішив відкрити завод, де могли б виготовляти таке обладнання й не тільки. Таким чином в Києві зʼявився чавуноливарний та механічний завод “Більшовик”.
“Більшовик” спочатку так не називався
Першою назвою заводу був не “Більшовик”, а “Київський чавуноливарний та механічний завод”. Якоб Гретер відкрив його разом з інженером Філіпом Мозером, але через декілька років партнери посварились й швейцарець знайшов нового механіка в Чехії, на ім’я Йозеф Криванек. Тоді корпорація змінила форму власності на акціонерне підприємство та імʼя й стала називатися “Київський машинобудівний і котельний завод Гретера і Криванека”.
У своїй ніші завод був монополістом й найбільшим в місті. На заводі за часів чеського інженера не тільки змінили обладнання, а й відкрили нові виробничі цехи. Першим основним направленням заводу стало виготовлення рейок для залізниці й міського трамвая.
У 1909 році справи заводу йшли вверх й завод за власний кошт побудував залізничне зʼєднання зі станцією метро “Святошин”. Таке рішення дозволило доставляти й отримувати більше сировини, а це значить, що й обсяги виробництва збільшилися.
Епоха Якоба Гретера закінчилася
Щойно більшовики стали на престол правління, вони почали наводити свої порядки. Якоб Гретер був безсильний перед новою владою й вирішив тимчасово переїхати за кордон разом з консулами Англії, Франції та Сполучених Штатів Америки. Швейцарцю довелося назавжди покинути українські землі, а новий радянський устрій вже встиг приборкати завод на Шулявці. З 1920 року влада націоналізувала завод, а у 1922 році дала йому назву “Більшовик”.
В Радянському Союзі розуміли наскільки завод потужний та який фінансовий вклад він міг робити в економіку, тож його продовжили розвивати. У 1926 році на завод прийшов ще професор КПІ Євгеній Патон, який запустив технологічний процес електрозварки.
Під час Другої світової війни на заводі випускали артилерію, броньовики. Тут також проводився ремонт танків й автомобілів для військових потреб. Завод старався не зупиняти своєї роботи навіть у важкі часи, проте війна зруйнувала частину цехів, а працівників й частину обладнання довелося евакувати. У 1944 році завод повністю відновили, але вже в 1948 році “Більшовик” надолужив згаяне.
В незалежній Україні найбільший столичний завод занепав
Після 1991 року справ на заводі йшли погано, адже замовлень на військову техніку не було, а криза 1995 року мало не призвела до зачинення заводу. Згодом, “Більшовик” почав приносити регулярні збитки в розмірі 20 млн гривень й набрав боргу майже на 500 млн гривень.
У 2018 році завод продали на аукціоні за 1 429 017 000 гривень компанії “Дженерал Комерс”. Скоріш за все завод знесуть, а на його території побудують черговий житловий комплекс або торгово-розважальний центр.