Один із видатних учнів Миколи Пирогова, освітянин, науковець та практик, який заснував українську офтальмологію, отоларингологію, ортопедію, травматологію, проктологію та нейрохірургію – все це і набагато більше можна розповісти про Володимира Караваєва. Все своє життя він присвятив медицині та був свідомим обраному шляху. Тож, розкриваємо подробиці його біографії. Далі на ikyyanyn.
Шлях у медицину
Киянам відоме ім’я лікаря Караваєва завдяки топоніму Караваєві дачі. На цьому місці розташовувались володіння Володимира Опанасовича. Цікаво, що в Києві були ще одні Караваєві дачі, а також вулиця Печерсько-Караваєвська. Проте вони зникли з мапи міста, коли закладали Видубицький ботанічний сад.
Так чи інакше ім’я видатного лікаря та науковця заслуговує на пам’ять. Адже за життя тисячі киян були вдячні йому за лікування та відновлення здоров’я, а сотні студентів-медиків – за якісне навчання. При цьому Караваєв був простою та скромною людиною, яка ніколи не шукала власної вигоди.
Розпочався життєвий шлях Володимира Опанасовича далеко від Києва. Він народився 20 липня 1811 року у В’ятці (нині Кіров), навчався у Казанському університеті, який закінчив у 1831 році зі срібною медаллю і дипломом лікаря 1-го розряду. Проте необхідної практики на Батьківщині не було, тож довелось їхати у Петербург. Там Володимир Караваєв став лікарем військово-сухопутного госпіталю, а згодом перейшов до Маріїнської лікарні для бідних. Тут його зацікавила хірургія й, шукаючи розвитку в цьому фахові, молодий лікар у 1834 році вирушає до Німеччини.
Він працював в клініці Ґрефе у Берліні, де зустрів блискучого хірурга Миколу Пирогова. Той був лише на декілька років старший за Володимира, але став для нього не лише другом, але й наставником та значно вплинув на подальше професійне становлення Караваєва.
У 1839 році Володимир Опанасович отримав призначення на посаду ординатора у Кронштадтський госпіталь. Це була його перша оплачувана робота, а також надзвичайно широкі можливості для практики. Протягом року він виконав понад 100 операцій, у той час як столичні професори робили до 30, та перевірив свої теоретичні знання, а також здобув репутацію.
Невдовзі молодого лікаря рекомендували очолити кафедру хірургії запланованого до відкриття медичного факультету Університету Святого Володимира в Києві.
Переїзд до Києва та розвиток кар’єри
Так, у 1841 році Володимир Караваєв став киянином і більше не покинув міста. У 30 років він став екстраординарним професором кафедри хірургії Київського університету та єдиним хірургом на цілу Київську губернію.
Лише упродовж першого року роботи Володимир Караваєв виконав 180 операцій. Жодна з них не закінчилась смертю пацієнта, а випадки були доволі складні й включали ампутації стегна і гомілки, видалення пухлин, пластичні та очні операції. Хірургу навіть вдавалось повертати зір хворим з катарактою.
Через 2 роки Володимир Опанасович одержав звання ординарного професора та був делегований за кордон, де знайомився з досвідом роботи медичних закладів Лондона, Парижа, Відня та Берліна. Цікаво, що під час перебування у відрядження його було обрано деканом медичного факультету. Після повернення Караваєв став завідувачем університетської клініки.
Його ім’я у цей час вже стало широко відомим. Все частіше прочани, які йшли до святих місць Києва, щоб вимолити здоров’я, потрапляли на прийом до Володимира Опанасовича. Він же працював задля відкриття нових клінік та розширення існуючої клінічної бази. Так, у 1887 році в місті відкрили очну лікарня імені Попових для православних, яка протягом першого року прийняла 1500 пацієнтів. Київ став знаним медичним центром у Російській імперії.
Водночас, Караваєв дбав і про освіту. Протягом перших п’яти років його роботи деканом кількість вступників на медичний факультет зросла втричі. Він писав підручники, мав до 30 годин лекцій на тиждень та дбав про те, щоб у студентів було якомога більше практики безпосередньо біля ліжка хворих.
У 1847 році саме Володимир Караваєв вдруге в Російській імперії провів операцію з використанням ефірного наркозу. Його випередив на 4 дні Микола Пирогов.
За понад 50 років викладацької та клінічної діяльності науковця в Києві він зробив значний внесок у розвиток вітчизняної хірургії, а саме:
- надав допомогу понад 10 000 хворих
- виконав понад 16 000 операцій з післяопераційною смертністю 6,1%, що було вдвічі менше за тогочасні середні показники
- зробив понад 1200 операцій на обличчі, в тому числі для видалення пухлин
- активно розвивав нові методи та вдосконалював офтальмологію, отоларингологію, ортопедію, травматологію, проктологію та нейрохірургію.
Знали про Караваєва і при імператорському дворі. У 1844 році він робив операцію з видалення катаракти князю Голіцину. У 1950-х роках з цією ж метою він був запрошений до імператриці.
Особисте життя
Сучасники говорили про Караваєва як про людину скромну і просту. Він не створював сенсацій навмисне, але був особливо відомим завдяки своїй чесності та порядності на тлі переважної більшості тогочасних лікарів. У той час як його колеги продавали талони на прийом по 5 рублів, а їх лакеї за додаткову плату допомагали потрапити до лікаря без черги, Володимир Опанасович дбав про пацієнтів, а не про гроші.
Водночас Караваєв не був бідною людиною. Походження допомогло йому стати землевласником. Коли у 1865 році на Правобережній Україні було придушено польське повстання імператор Олександр ІІ надав росіянам можливість купувати землі за пільговими цінами. За рахунок цього Олександр ІІ хотів послабити польську шляхту. Караваєв завдяки цьому рішенню придбав 42 десятини землі на Шулявці. Загалом у його володінні було понад 64 десятин землі, свідченням чого є топоніми, які залишились в історії Києва.
Окрім того, Володимир Опанасович мав родину. У 1845 році він узяв шлюб із донькою почесного громадянина Москви О. Лухманова, Ганною. Родинне життя складалось добре. Караваєви жили в злагоді, мали двох доньок та двох синів. Усі діти здобули гарну освіту.
Ювілеї, визнання та кінець шляху
У віці 70 років Володимир Опанасович вирішив звільнитися, але університет не мав бажання його відпускати. Рішення приймав міністр освіти, який підтримав університет. Тож, лікар мав працювати ще п’ять років.
Коли у 1886 році Київська губернія хотіла бурхливо відсвяткувати п’ятдесятиріччя Володимира Опанасовича у професії, то він погодився лише на скромний святковий обід. У зв’язку з цією подією імператор Олександр ІІІ підвищив Караваєва та надав йому ранг таємного радника. Це звання прирівнювалось до генерал-лейтенанта. Його зазвичай присуджували міністрам та сенаторам, але ніколи раніше не надавали лікарям. Більш того, у Києві було лише дві особи з таким статусом. Влада Києва перейменувала вулицю Шулявську на честь Караваєва. Проте Володимир Опанасович залишався людиною скромною та прагнув відпочинку та завершення справ.
У лютому 1892 року Караваєв захворів на грип. До нього додалось ускладнення – запалення легень. Також загострився ревматизм, який періодично нагадував про себе ще з 1857 року. 3 березня серце відомого лікаря зупинилось. Його поховали на Байковому цвинтарі.
Джерела:
- https://umj.com.ua/uk/publikatsia-14223-volodimir-opanasovich-karavayev-vidatnij-xirurg-zasnov-nik-vitchiznyanoi-xirurgii-do-200-richchya-vid-dnya-narodzhennya
- https://msmb.org.ua/biblioresursi/bibliografiya/osobistosti/karavayev-v-o-virniy-klyatvi-gippokrata/
- https://library.gov.ua/event/narodyvsya-volodymyr-opanasovych-karavayev/
- https://weekend.today/gorod/likar-zamist-lavry-yak-praczyuvav-volodymyr-karavayev.htm