Десятинна церква – це одна з перших церков на теренах Київської Русі, де православні християни проводили богослужіння. Її збудували за наказом князя Володимира, який вирішив прийняти нову віру й зрікся язичництва. На жаль, у XXI столітті кияни можуть побачити тільки фундамент величної святині. Проте її дух не щез, вона попри століття непорушно стоїть на своєму історичному місці, а її освячена сила не зникне допоки ми памʼятатимемо свою історію та берегтимемо памʼять про цю величну споруду минувшини. Далі на ikyyanyn.
Як зʼявилася церква?
Зійшовши на київський престол князь Володимир мав намір розбудувати Русь і обʼєднати воєдино навколишні землі та народи, щоби разом йти до спільної мети та звеличувати Русь. Наблизити країну до розквіту могли й кардинальні зміни, отож князь вирішив розпочати релігійні реформи.
Володимир довго обирав до якої віри пристати, він турбувався про те, щоб нова релігія була близькою його народові, і врешті зупинився на православʼї. До того ж його бабуся, відома як княгиня Ольга, у свій час вподобала цю віру й сама охрестилася. Отож вже 988 року Володимир охрестився в Корсуні та взявся за хрещення русичів. Це було складне рішення, яке засмутило багатьох язичників, однак не підлягало оскарженню.
Володимир, який ще зовсім нещодавно поставив на Старокиївській горі язичницьких ідолів, звелів скинути їх з пантеону прямо в Дніпро. Язичники довго бігли за течією вздовж річки й кричали вслід деревʼяному Перунові: – “Видубай! Видубай!”. Дістати ідола з води вдалося тільки поблизу урочища “Звіринець”. Там надалі й збиралися язичники, які не поділяли думку влади стосовно нової віри.
Однак всіх чекало хрещення з княжої волі, хоча народ й противився тому. На місці колишніх богів постав деревʼяний храм святого Василія, таке імʼя князь Володимир отримав після хрещення. Відтак християнство стало державною релігією Русі, а кияни розпочали свій шлях до Європи.
Невдовзі розпочалося будівництво нового району Києва, яке згодом історики назвали містом Володимира. Найвеличнішою спорудою нового міста мала стати монументальна кам’яна церква святої Богородиці, яка й отримала назву Десятинна церква. Хоч за конституцією України релігію і політику розмежовують, на той час це був певний політичний хід, який відкрив перед тогочасною Руссю море можливостей.
Церква постала на Старокиївській горі у 989 – 996 роках як перший в історії Київської Русі камʼяний храм. Вона стала символом глобальних змін не лише для киян, а й для всіх словʼянських народів. Це був той переломний момент, коли Русь стала християнською державою, а Десятинна церква – символом нової релігії. Довгі роки церква залишалася одним з найголовніших храмів Київської Русі. На її побудову та утримання князь Володимир виділив десяту частину своєї казни, саме тому церкву й прозвали Десятинною.
Десятинна церква була не лише місцем для богослужінь, тут також проходили наради князя з боярами. Храм був не стільки місцем для молитов, як важливим стратегічним обʼєктом. У “Літописі Руському” навіть зазначено, що “Десятинна церква – це мати всіх церков руських, а хто нею володіє – володіє і всією землею Руською”.
Як ми втратили Десятинну церкву?
Десятинна церква простояла на Старокиївській горі лише кілька сотень років. Її неодноразово руйнували й відновлювали, але у 1240 році храм було остаточно знищено військом татаро-монгольського хана Батия, яке напало на Київ.
Кілька разів Десятинну церкву намагалися відбудувати й двічі це вдалося, однак копії не мали нічого спільного з оригіналом. За часів Петра Могили у другій половині XVII століття в південно-західній частині зруйнованого храму було зведено невелику церкву. Наступна спроба відновити святиню припала на 1828 – 1842 роки, тоді на фундаменті Десятинної церкви побудували храм за проєктом російського архітектора Василя Стасова. Проте й ця копія простояла не довго, близько ста років.
Який вигляд мала церква?
У XXI столітті від храму залишився тільки фундамент на глибині близько метра від поверхні. Однак навіть руїна є важливою для реставрації, а от чи потрібно на рештках величної церкви вчергове відновлювати її ймовірну копію, вирішувати лише історикам. Як виглядала Десятинна церква насправді, невідомо, ми маємо лише кільканадцять припущень і макетів від архітекторів та істориків. Й всі вони дуже сильно різняться між собою.
Нам відомо тільки те, що храм був прикрашений різними мозаїками та фресками з різьбою по каменю. Також зрозуміло, що в той час на Русі не було майстрів, які б могли спорудити церкву з каменю, тому ймовірно для будівництва запрошували візантійських майстрів. Будували церкву як з матеріалів природного походження, з камʼяної сировини, так й штучних. Каміння привозили з різних частин середнього Подніпров’я, а черепицю та цеглу виготовляли з глини. Також для оздоблення святині було використано дуже багато мармуру, який, ймовірно, привозили з Криму чи Херсону. Відомо також, що мармур надходив з острова Проконес.
Науковці вважають, що відтворити архітектуру Десятинної церкви можна лише частково, адже більш-менш точно відомо лише про те, яким був фундамент церкви. Якою ж була будівля за часів життя Володимира Великого достеменно не відомо. Це одна з тих таємниць яку ховає в собі тисячолітнє минуле Києва.
Джерела: