Запах кави чудово бадьорить вранці, а сам напій є ідеальним доповненням будь-якої страви чи перекусу. Мабуть, саме тому його часто любили пити кияни протягом останніх 100 років! Поступово це стало справжньою традицією, яка збереглася до сьогоднішніх днів. Далі на ikyyanyn.
Як у Києві з’явилася кава?
Цей міцний та ароматний напій вперше з’явився у Києві в 1678 році. Його привіз із Шотландії до столиці Патрік Гордон — російський військовий діяч, генерал та контр-адмірал, якого призначили комендантом міста. Він любив різні напої, які мали безалкогольний, гіркуватий та ароматний смак. Саме такою є кава. Її, як правило, варили за 1 рецептом — робили дуже міцною без цукру. Патрік пив каву під час ділових нарад, вдома та пригощав нею інших.
Згодом інші чиновники теж стали кавоманами. Разом з Патріком вони часто пили каву на роботі та розповідали про цей напій своїм знайомим. Зерна кави навіть почали давати в якості винагороди до зарплати чиновників. І це й не дивно, адже багатьом цей напій подобався. Деякі кияни спеціально купували чавуни, щоб варити каву, а інші відвідували кав’ярні.
Перша кав’ярня у Києві належала підприємцю та торговцю Готлібу Фінке. У 1840 році його заклад швидко став популярним, який був розташований на Михайлівській вулиці у центрі столиці. Туди любили приходити кияни, щоб випити чашечку міцної та гарячої кави вранці або під час робочих перерв. Але були й ті, яких не пускали до кав’ярень. Міська влада видала указ забороняти заходити в кав’ярні людям у сільському чи вульгарному одязі, а також солдатам і тим, хто порушував правила етикету.
Як кава стала популярною в Києві?
На початку XIX століття було багато охочих продавати каву, тому її зерна почали регулярно привозити з-за кордону. Їх використовували для приготування міцного та безалкогольного напою у київських кав’ярнях, які відкривали у всьому місті. Незабаром кав’ярні з’явилися і на Хрещатику, наприклад, «Київська кав’ярня на паях» та «Petit Cafe». Там цей напій подавали разом із тортами та солодощами. Відвідувати кав’ярні переважно могли купці, маклери та чиновники. Там зазвичай збиралися заможні та ділові люди, які невдовзі полюбили цей напій. Крім солодощів невід’ємним доповненням чашки кави була свіжа газета.
Відвідувачі кав’ярні зазвичай пили каву та читали газету, або спілкувалися один з одним або грали у шахи. Найпопулярнішою була кав’ярня під назвою «Жорж», де подавали каву у гарних порцелянових чашках. Про неї знали майже всі кияни, оскільки вона знаходилась у центрі міста на перехресті вулиць Хрещатик та Прорізної та її регулярно відвідувало багато людей.
Проте неочікувано для багатьох торговців згодом кількість охочих випити кави в громадському закладі різко зменшилася. З 1918 року у Києві почали закривати кав’ярні. Деякі з них більше не працювали через те, що далеко не всі кияни могли дозволити часто купувати каву, або через дефіцит іноземної валюти для закупівлі зерен кави з-за кордону.
Напій знову почали продавати у столиці лише у другій половині XX століття. На прилавках торговців з’явилися картонні коробки з меленою натуральною кавою, а також кавові зерна — як зелені, так і обсмажені. Кияни їх обсмажували з часником, сіллю на чавунній сковорідці з олією чи без. Це надавало каві насичений смак та аромат.
