У 2010 році Віктор Пінчук втретє увійшов до списку “100 найвпливовіших людей світу в галузі мистецтва”. “Pinchuk Art Center” — найбільший міжнародний мистецький центр України, який розташовується в Києві. Музей відомий завдяки сучасним виставкам, які доречно підкреслюють реалії сьогодення. Про Віктора Пінчука, його конкурентів та історію “Pinchuk Art Center”, далі на ikyyanyn.
Біографічна довідка про Віктора Пінчука
Віктор Пінчук народився 14 грудня 1960 року у місті Київ, походить з єврейської родини роду ашкеназі. У XXI сторіччі Віктор Пінчук — це український підприємець, політик, олігарх. Після закінчення Дніпропетровського металургійного інституту він працював там лаборантом, а у 1982 році був різальником холодних труб на Нижньодніпровському трубопрокатному заводі. З 1983 року по 1997 рік він працював у Державному науково-проєктному інституті трубної промисловості на посадах стажиста-дослідника, інженера, старшого інженера, молодшого наукового співробітника та старшого наукового співробітника, допоки не став президентом групи “Інтерпайп”.
У 1998 році Віктор Пінчук став нардепом третього скликання партії “Трудова Україна”, а з 1999 року — головою підкомітету з питань підприємництва, інвестиційної політики та антимонопольного законодавства Комітету з питань економічної політики, управління народним господарством, власності та інвестицій. У 2002 році Віктора Пінчука вдруге було обрано народним депутатом до 2006 року.
Імʼя Віктора Пінчука неодноразово згадувалося у скандалах. Наприклад, у 2014 році нардеп прокоментував революцію наступним чином: “Вільні громадяни мають свою думку і висловлюють її, не може бути нічого сильнішого за це. Події дають сподівання на оптимістичне майбутнє нашої країни”. У 2016 році американська газета “The Wall Street Journal” опублікувала перекладену статтю Віктора Пінчука “Україна має піти на болючі компроміси для миру з Росією”, хоча в оригіналі нардеп зауважив, що Україна має бути членом ЄС, Крим Росія має повернути, жодних компромісів з ворогом не може бути знайдено, а санкції проти нього потрібно продовжувати.
З 1999 року Пінчук також був у центрі скандалу, який стосувався розкрадення державного майна, несплати податків та укривання валютних коштів за межами України. Можливо, саме через цей скандал Віктор Пінчук вирішив займатися підприємництвом та взяти активну учать у житті громади. Ще один гучний скандал стосувався комбінату “Криворіжсталь”. За каденції Леоніда Кучми, Віктор Пінчук набув великих активів. Після продажу акцій комбінату Віктор Пінчук придбав телевізійні канали “Новий”, “СТБ”, “М1”, “ICTV”, газету “Факти та коментарі”, видавництво “Економіка”, яке видавало газети “Діло”, “ІнвестГазету”, а також міжнародний виставковий центр, який більш відомий як “Pinchuk Art Center”.
Про “Pinchuk Art Center”
“Pinchuk Art Center” було засновано у 2006 році. Міжнародний центр мистецтва XXI сторіччя знаходиться в одному з будинків Бессарабського кварталу, який реставрували на початку 2000-х років. Архітектурний проєкт та дизайн внутрішнього простору центру був розроблений французьким архітектором Філіпом Кіамбаретта.
Загальна площа артцентру складає понад 3000 квадратних метрів. Музей розташовується на шести поверхах (чотири поверхи з виставкою, один з адміністративним приміщенням і ще на одному поверсі знаходиться кавʼярня). З першого дня відкриття артпростір має великий попит серед молоді, киян та гостей міста. До артпростору можна потрапити з вівторка по неділю з 12:00–21:00. У “Pinchuk Art Center” абсолютно кожен може ознайомитися з сучасним мистецтвом безкоштовно.
“Pinchuk Art Center” проводить не тільки масштабні проєкти, а й короткострокові в межах простору “PAC-UA”, де проводять виставки картин молодих українських художників.
Один раз на два роки “Pinchuk Art Center” також пропонує загальнонаціональну премію художникам та митцям до 35 років. Основний принцип конкурсу полягає в тому, що роботи двадцяти фіналістів оцінюються, а потім один митець отримує головну премію, а інші два — додаткову. Фінансова винагорода премії складає 100 тисяч гривень, переможець отримує право на навчання у провідного митця світу та автоматично потрапляє у список на міжнародну артпремію “Future Genration”. Інші два призери отримують 25 тисяч гривень та безкоштовне стажування у провідній майстерні.
Лауреатами премії від “Pinchuk Art Center” ставали Артем Волокитин, Микита Кадан, Жанна Кадирова, Марія Шубіна, Анатолій Бєлов та інші. До речі, Жанна Кадирова стала єдиною українкою, яка отримала спеціальну премію “Future Genration”.
У 2011 році “Pinchuk Art Center” створив проєкт “Кураторська платформа”. Цей освітній проєкт передбачав два роки навчання українських митців, підготовку нових кураторів та артспеціалістів. Ця програма була доступною митцям до 30 років і давала можливість отримати знання міжнародного рівня, які в майбутньому можна буде використати для організації виставок, видавничій діяльності та створення новітніх технологій музейної справи. Учасниками першого запуску “Кураторської платформи” стали Лізавета Герман, Тетяна Качубинська, Олександр Михед, Марія Ланько та Катерина Радченко.
За понад 15 років діяльності “Pinchuk Art Center” створив близько 100 масштабних проєктів, які присвячені українському та іноземному мистецтву, сучасним подіям у світі тощо.
Порушення трудового кодексу в “Pinchuk Art Center”
У 2019 році “Pinchuk Art Center” опинився у центрі гучного скандалу. Медіатори, які працювали в артпросторі обʼєдналися в професійну спілку через порушення трудового кодексу, зокрема, за відсутність оплачуваних лікарняних та відпусток. 25 грудня 2019 року члени профспілки провели акцію біля артцентру Віктора Пінчука, але в кінцевому результаті медіаторів було звільнено. Багато художників, чиї роботи представлені в “Pinchuk Art Center”, підтримали медіаторів та відмовилися від премії центру.
Конкуренти Віктора Пінчука та “Pinchuk Art Center”
Віктор Пінчук зайняв у списку “100 найвпливовіших людей світу в галузі мистецтва” 67 місце у 2008 році, 53 місце у 2009 році та 37 місце у 2010 році. Віктор Пінчук єдиний, хто зміг потрапити до списку серед колишніх громадян СРСР. Олігарх має багато конкурентів у музейній справі. Наприклад, галерист Ларрі Гагосян володіє мережею “Gagosian Gallery”, має тори артгалереї у Нью-Йорку, дві у Лондоні, а також артпростори у Лос-Анджелесі, Римі, Афінах, Парижі, який зайняв перш місце в рейтингу.
Швейцарський куратор, критик та фахівець з історії мистецтва Ганс Ульріх Обріст зайняв друге в списку. Він працює директором міжнародних проєктів “Serpentine Gallery”, а також засновником “The Interview Project”. А ось третє місце в списку займає галерист Іван Вірт, який почав продавати витвори мистецтва у 7 років, а першу галерею відкрив ще школярем.
Віктор Пінчук — це справжній новатор музейної справи та сучасного мистецтва в Україні. Меценат постійно намагається просувати Україну на міжнародній арені митців, допомагає молодим талантам реалізувати свій потенціал, а також робить мистецтво доступним. Про “Pinchuk Art Center” знають люди у всьому світі, саме завдяки Віктору Пінчуку Київ став провідною точкою на карті мистецтва.