Ігор Шамо – відомий та популярний український композитор, усе життя та творчість якого пов’язані з Києвом. Він працював багато та плідно. Вважалось, що саме Шамо здатен виконати будь-яке замовлення у найкоротші строки. Принаймні, так сталося з піснею «Як тебе не любити», яку композитор написав за одну ніч. Докладніше про життєвий шлях талановитого митця розповідаємо в статті на ikyyanyn.
Дитячі роки та роки війни
Хлопчика, що народився в Києві у родині Шамо 21 лютого 1925 року, назвали Ісай. Його батько Наум працював помічником лікаря, а мати Марія була домогосподаркою. Пісні вони любили, але професійно музикою не займались. Син, якого згодом стали називати Ігорем, виявив музичні здібності змалечку.
Він навчався у початковій музичній школі у відомого викладача Писаревського. Той рекомендував хлопця до першої спеціалізованої музичної десятирічної школи в Україні. Вже у той час Ігор мав своїх музичних кумирів. Серед них був Бах, Шуман, Мусоргський та Рахманінов. Їх творчість вплинула на становлення майбутнього композитора.
Ігоря, до речі, перевели до композиторського класу щойно він був створений. Хлопець також цікавився історією, літературою та гарно малював. Він мріяв, закінчивши школу, вступити на композиторський факультет Київської консерваторії. Але, коли Ігор закінчував 10-й клас, розпочалась війна.
Його брат та батько пішли на фронт. Ігор з матір’ю евакуювалися до Уфи. Там юнак вступив до медичного інституту, а через рік пішов на фронт добровольцем. Ігор Шамо служив у 1-му Українському фронті, у санітарному батальйоні як військовий фельдшер та пройшов від Волги до Берліна, був поранений.
У 1946 році командування одержало лист з Києва за підписами професорів консерваторії. Вони просили направити лейтенанта медичної служби Ігоря Шамо до консерваторії, щоб він продовжив навчання. Ігор разом з дружиною Людмилою вирушив із Відня, де тоді перебував, до Києва.
І знову музика!
Нарешті мала здійснитись юнацька мрія Ігоря – консерваторія. Виявилось, що на вступному іспиті треба представити власний твір, але Ігор такого не мав. П’єсу написав останньої миті – подумки, навіть не встиг записати ноти. Так і зіграв комісії свій «Фантастичний марш» й композиція сподобалась.
Ігорю навіть запропонували одразу піти на другий курс, але він відмовився. На кафедрі композиції його викладачами були Лев Ревуцький та Борис Лятошинський. Ще під час навчання молодого музиканта прийняли до Спілки композиторів. Його студентські роботи завжди займали перші місця на щорічних конкурсах.
Під час дипломного концерту Ігор Шамо виконував на фортепіано власний твір «Концерт-балада» у супроводі симфонічного оркестру. Згодом ця композиція звучала на багатьох концертах. Здобувши диплом у 1951 році, молодий композитор продовжив завзято працювати та вдосконалювати свою майстерність.
На той час він уже мав сина та дочку. Родина отримала трикімнатну квартиру в будинку композиторів, що на вулиці Софіївській. У композитора з’явився власний кабінет, де він не лише писав музичні твори, а також ліпив, малював, вирізав статуетки та навіть створював шийні хустини та берети.
Шамо придбав «Волгу», водив акуратно та любив доглядати за автомобілем. У вихідні родина відвідувала ресторан «Прага» або їздила на дачу в Конче-Заспі.
У 1958 році голова Союзу композиторів СРСР Тихон Хренніков особисто запросив Шамо переїхати до Москви, але композитор відмовився.
Багатогранний талант
Талант Ігоря Шамо був вражаючим. Композитор працював у різноманітних музичних формах і жанрах. Писав музику для сольних виконавців, хорів, камерних та симфонічних оркестрів. Саме він вперше в Україні написав хорову оперу «Ятранські ігри» (1979 рік). Також він створював музику до кінофільмів і вистав. Його пісні були використані в понад 40 фільмах.
У творчому доробку Ігоря Шамо:
- понад 300 пісень, які звучали та звучать по радіо та на багатьох сценах
- співпраця з поетами Ткачем, Рибчинським, Курінським, Юхимовичем й найбільш плідна з Дмитром Луценком, результатом якої став офіційний гімн Києва «Як тебе не любити», написаний буквально за одну ніч
- співпраця зі співаками Магомаєвим, Мірошниченко, Гнатюк та іншими.
Композитор дуже любив Київ та чудово знав місто. Він міг провести екскурсію найцікавішими місцями та із задоволенням це робив для колег-композиторів. Власне, окрім років війни, Шамо ніколи надовго не полишав Київ.
У віці 55 років у нього діагностували онкологічне захворювання шлунку, робили операцію, але це лише ненадовго подовжило композитору життя. У серпні 1982 року Ігор Шамо помер та був похований Байковому кладовищі.
Вшановуючи пам’ять та творчість видатного композитора, бульвар Давидова на Русанівці перейменували на його честь у 2016 році. Також на будинку №8 по вулиці Костьольній, де він жив, встановили меморіальну дошку. Ім’ям Ігоря Шамо названа Київська дитяча музична школа №7. А відомий гімн Києва щодня звучить на столичному вокзалі. Цю пісню знають та люблять тисячі українців, як і багато інших творів видатного композитора.
Джерела: